Згідно опитування, проведеного в фейсбук-спільноті порталу значну турботу громади викликає стан Сухого Омельничка. Спробуємо проаналізувати стан справ, зробити висновки та визначитись - як глобинці можуть допомогти своїй водоймі.
Річка Сухий Омельничок - права притока Псла, що протікає в межах Кременчуцького району від с. Вербки до с. Омельник. Довжина річки 41 км, площа басейну 422 км². Долина неглибока. Річище слабозвивисте (більш звивисте в пониззі), в багатьох місцях пересихає. Похил річки 0,75 м/км.
Саме завдяки цій невеликій річці, її джерелам питної води, природнім пасовищам в її долині, флорі та фауні її екосистеми на берегах Сухого Омельничка колись і виникло перше поселення, яке згодом стало нашим містом. Весь час свого існування, глобинці експлуатували цей водотік - перегородили греблями, щоб збільшити площу водяного зеркала й збудувати водяні млини, використовували очерет як будівельний матеріал для своїх садиб, рибалили та полювали щоб прокормити себе й свої сімї, використовували її води як джерело прісної води для себе та скота, користувалися її водами для промисловості та зрошували поля для отримання гарних урожаїв, навіть певний час використовували її як каналізаційний колектор скидаючи в неї неочищені стоки...
І чого ж ми "досягли"? За останні двадцять п’ять років із карти України зникло понад десять тисяч малих річок – це результат не раціонального ставлення до водних ресурсів. Останні тридцять років фактично не проводяться меліоративні роботи з розчищення замулених витоків річок, внаслідок чого річки міліють, пересихають. Проблему посилює й те, що останніми роками спостерігається сильне маловоддя – річки наповнюються тільки на 70% від норми.
Чому турбуватися? Здавалося б, більша половина поверхні Землі є Світовий океан, і води на планеті достатньо. Проте лише 2,5% від її загальної кількості складають прісні води. З цих 2,5% всього 0,3% прісної води знаходиться в річках і озерах, ще 30% в підземних водах, а інші 70% у льодовиках. Світові запаси прісної води не збільшуються, а її споживання постійно зростає. Загальне споживання прісної води в світі в тисячу разів більше, ніж усіх разом узятих видів промислової сировини. За останні 100 років споживання води збільшилася в сім разів.
За даними ООН нестача води в світі складе 40% вже через 15 років, якщо людство не перегляне своє ставлення до водних ресурсів. Згідно з прогнозами до 2030 року потреби в харчових продуктах зростуть на 55%. А це призведе до розширення потреб у зрошенні, на яке сьогодні припадає майже 70% всієї прісної води, використовуваної державами. Тому нестача водних ресурсів може спровокувати дефіцит харчів.
Що ж робити?
З метою запобігання подальшому виснаженню Сухого Омельничка та інших річок громади, насамперед, необхідно провести дослідження їх екологічного та хімічного стану шляхом здійснення гідроморфологічної та гідробіологічної оцінки у польових умовах. На основі результатів цих оцінок встановити екологічний стан кожної річки та вибрати оптимальні та ефективні заходи, спрямовані на природонаближене відновлення їх стану.
Для упорядкування інформації про стан гідрологічної мережі малих річок необхідно розробити (відкоригувати) проекти водоохоронних зон та прибережних захисних смуг малих річок; провести паспортизацію малих річок. З метою охорони вод малих річок від забруднення поверхневими стоками потрібно облаштування водоохоронних зон та винесення в натуру прибережних захисних смуг малих річок, установлення водоохоронних знаків на землях водного фонду; приведення в належний санітарний стан водоохоронних зон та проведення благоустрою прибережних захисних смуг.
Незадовільний санітарний стан водоохоронних зон, особливо прибережних захисних смуг, обумовлює забруднення поверхневого стоку, що надходить до водотоку, а відтак погіршення якості річкових вод, замулення та захаращення русла, виникнення проблем у період повеней. Береги річок і водойм піддаються руйнівній дії природних процесів (дощ, повені і т.ін.), що призводить до замулювання дна водних об’єктів внаслідок сповзання і обвалення ґрунту в воду. Озеленення берегової лінії рослинами (дерева та кущі) з потужною розгалуженою кореневою системою і стійкими до затоплення, найбільш екологічний і естетичний спосіб берегоукріплення.
Поліпшення гідрологічного режиму малих річок можливо шляхом розчищення русел малих річок; оптимізації зарегульованості водотоків; приведення в належний санітарний стан та проведення благоустрою джерел. Розчищення русел водотоків має відбуватися у двох напрямках: поперше, це має бути розчищення від захаращення сміттям, поваленими деревами (гілками), вичищення надлишкової рослинності тощо. Такі заходи не потребують значних фінансових витрат і мають здійснюватися щороку повсюдно, особливо після проходження повеней. Подруге, розчищення надмірно замуленого русла з вийманням мулу, що потребує розробки проектної документації та певних витрат.
Для оптимізації зарегульованості водотоків необхідно провести інвентаризацію гідроспоруд на малих річках з визначенням їх власників та законності їх створення, а також постановку гідроспоруд, що не мають власника, на баланс органів місцевого самоврядування.
Приведення у належний санітарний стан та проведення благоустрою джерел, є необхідним для запобігання забруднення води річок. З метою зменшення навантаження на малі річки та інші водойми внаслідок забруднення зворотними водами важливо будівництво та реконструкція очисних споруд і систем водовідведення; упорядкування водовідведення зливових вод з урбанізованих територій водозаборів малих річок. Спорудження або реконструкція систем водовідведення надасть змогу зменшити надходження забруднень як від точкових джерел, так і від дифузних джерел з поверхневих стоків. Стік з урбанізованих територій талих, дощових, дренажних вод відноситься до дифузних джерел забруднення і може бути частково упорядкований та очищений завдяки облаштуванню водовідведення зливових вод.
Важливими завданнями є виявлення несанкціонованих скидів забруднених вод та їх припинення; виявлення та ліквідація сміттєзвалищ.
Для популяризації знань щодо екологічного значення малих річок необхідне видання інформаційно-просвітницьких бюлетенів; розроблення програм для вивчення малих річок; створення зон рекреації і відпочинку. Одним з показників сталого розвитку міського середовища є загальнодоступність громадян до водойм як до рекреаційних ресурсів.
Малі річки сприятливо впливають на естетичні властивості місцевості, в якій вони протікають, можуть використовуватися в якості зон відпочинку. Сучасна практика архітектурного планування передбачає функціональне зонування відпочинку на водоймах. Це дозволяє краще регулювати навантаження на акваторії і узбережжя річок, запобігти хаотичному розміщенню рекреаційних об’єктів та ефективно організувати громадський простір. Під організацією громадських просторів «біля води» мається на увазі доступність виходу до води, створення рекреаційних зон з малими архітектурними формами, експлуатація їх в різні пори року.
Суспільно-рекреаційні зони актуалізують прогулянкове дозвілля, формують позитивний імідж міста, створюють умови для безпечного и комфортного перебування відвідувачів. Розробка схем рекреаційного освоєння басейнів малих річок повинна послужити основою для складання схеми рекреаційного використання водних ресурсів міста. Проблеми відновлення водних екосистем малих річок пропонується розв’язати шляхом реалізації комплексу нормативно-методичних, організаційних, інженерних, інженерно-біологічних та ландшафтномістобудівних заходів по відновленню малих річок і водойм та благоустрою прилеглих територій.
