Якщо завтра війна. Частина 2.

Так, назва статті не відповідає фактичній ситуації в Україні. Але вона являється продовженням прогнозу адміністрації порталу опублікованого в кінці січня, який частково вже справдився. Ну і російські окупанти досі не добралися (й сподіваюся не доберуться) до нашого міста, хоча жертви цієї війни громада вже має...

Лаври Арестовича не спокушають автора цього допису, але події які відбуваються в Глобинській громаді змусили мене опублікувати продовження.

Ні, я не збираюсь критикувати місцеву владу, оскільки не вважаю, що зараз для цього час. Зазвичай, біда об'єднує українців і вони згуртувавшись зустрічають загрозу злагоджено. Тому ця стаття - лише суб'єктивний критичний огляд ситуації, спроба заспокоїти громаду і дати кілька порад, які можуть бути корисними.

Для початку, хотів зауважити, що певні прогнози з попередньої статті справдилися, і можливі виклики, що стоятимуть перед громадою зберігаються. Не буду на них зупинятися. Хто має бажання - перегляньте попередню статтю.

Московити дійсно напали не широким фронтом зі сходу, а спробували розпорошити сили ЗСУ напавши з Криму, активувавшись на Донбасі, атакувавши Харків, Чернігів, та висадивши десант під Києвом.

Кремлівський карлик сподівався "розв'язати питання" зміни керівництва нашої держави за день-два, й вкотре посміятися над "європейською стурбованістю". Але український народ знову змусив його сміятися на кутні... І, дуже схоже, що він до цього виявився не готовим.

Для глобинців війна почалася з гуркоту літаків Миргородського полку тактичної авіації, які були підняті в повітря, щоб зберегти від обстрілу. Не скажу, що черговий акт агресії був несподіваним, але це було страшно. 

Й нарешті, про війну, що триває 8 років згадала місцева влада.

Відбулася нарада з керівниками підприємств, установ, організацій міста, оперативних служб, силових структур, фізичними особами-підприємцями (лише про простих громадян забули, тому вони дізнались про нараду постфактум) щодо ситуації в громаді й Україні, на якій окреслили першочергові дії, які забезпечать життєдіяльність міста і сіл громади: постачання електроенергії, води, забезпечення безперебійної роботи медичних та аварійних служб, системи оповіщення населення тощо.

На сайті громади з'явився розділ "Цивільний захист" з картою захисних споруд, та пам'ятками для населення.

Цілком логічні й правильні кроки, які відразу виявили проблеми з оповіщенням і бомбосховищами. Не вважаю це критичним, але розв'язувати ці питання давно потрібно. Навіть, якщо військові дії Глобине не зачеплять, північний "братній" народ залишиться нашим сусідом і подібні речі мають бути в робочому стані.

Тепер кілька слів про істерію з ворожими мітками, позначками коректувальників, "диверсантами", що фарбують електроопори в центрі міста, світломаскуванням та приховуванням мерехтіння індикаторів на електролічильниках... вибачте, але це істерія.

Варто "включити" критичне мислення, ви зрозумієте, що в громаді немає ні військових частин, ні озброєння, ні аеродромів, які могли б стати ціллю для ворога. Так, він бомбить житлові масиви великих міст (та їх передмість), захопити які не вдалося. Але це намагання залякати населення й нанести шкоду інфраструктурі, щоб змусити захисників скласти зброю. Танками захопити мегаполіс неможливо.

Враховуючи вартість "іскандерів" та "калібрів" - навряд чи варто ними обстрілювати умовну вулицю Принасипну чи Бубнарівську в Глобине. Те ж стосується й авіанальотів.

Привчати громаду до світломаскування - потрібно.

Налагодити надійну систему сповіщення - потрібно.

Привести до ладу всі наявні бомбосховища - потрібно.

Істерити й сіяти паніку - ні, не потрібно.

Шукати диверсантів й турбуватись хто вночі курить в вас під хвірткою - не потрібно.

Видавати дитячі зображення, геодезичні позначки, й світло фітоламп, які підсвічують розсаду на підвіконнях за сигнали коректувальників - не потрібно.

Всім потрібно заспокоїтись. Жодні обстріли Глобинській громаді не загрожують. Принаймні зараз.

Було прийнято розумне рішення демонтувати дорожні вказівники для дезорієнтації противника. Наголошую - демонтувати! Не замотати плівкою, й скотчем (звичайно ж, ворог не зможе її зірвати), не зафарбувати, й не таблички "Нібулону", Цукрозаводу й переробного...  А вказівники населених пунктів на трасі... Може москалики тоді Глобине взагалі й не знайдуть. :)

Далі, блокпости. За визначенням - це дорожній укріплений контрольно-пропускний пункт (КПП) з озброєною охороною, здатний самостійно тримати кругову оборону. На ньому здійснюється контроль руху та перевірка чи блокування людей і транспортних засобів.

На цей час, він необхідний для можливого виявлення диверсантів, яких зацікавлять якісь об'єкти на території громади. Спинити, чи тримати кругову оборону при нападі танкової колони росіян він не зможе.

Замаскувати його маскувальною сіткою - не вийде. Ящики "коктейлів молотова" - на ньому не потрібні. Склад медикаментів на блокпосту також лишній. Ні бійці на блокпосту, ні навіть весь загін територіальної оборони оперативно переміщений на потрібний блокпост не зупинять колону ворожої важкої бронетехніки, та вони й не мають це робити. Це робота ЗСУ. 

А от бронежилети, бінокль і тепловізор - на блокпосту вкрай необхідні. Як і надійний зв'язок зі штабом та хоча б сусідніми блокпостами. Про це громаді варто подбати.

Боротися "коктейлями" з бронетехнікою можна й потрібно. Але не на блокпостах. Вони можуть стати гарною зброєю проти бійців і техніки противника в умовах щільної міської забудови. Але в Глобине лише кілька таких локацій. В селі, маленькому місті це не лише призведе до загибелі нападника й незначних ушкоджень для противника, але й спровокує ворога до помсти мирному населенню. 

Тому, в разі якщо по території громади не пройде укріпрайон ЗСУ, до наближення колони ворога бійці тероборони мають покинути блокпости й зберегти своє життя. За Україну потрібно боротися, а не вмирати. Колони з пальним і БК - мають стати їх подальшими цілями. Ворожі тиловики не броньовані, охороняються солдатами без бойового досвіду і є легкою мішенню. Тут згодяться і коктейлі. Це дозволить зробити попередньо "пропущену" колону недієздатною повністю (згадайте покинуту росіянами техніку).

Якщо ж оборонятимемось разом з ЗСУ - ситуація інша. Тоді не лишнім буде й бліндаж біля блокпоста, й протитанкові "їжаки". Не завадить окоп на віддалі збоку (в полі) як позиція для снайпера чи бійця з гранатометом.

Але практика показує, що осередками опору стають великі міста. Це знецінює основні переваги противника - велику кількість бронетехніки й літаків. 

Що робити глобинцям зараз?

По-перше, заспокоїтись і не істерити. Хто може допомогти з облаштуванням блокпостів - допоможіть. Хто може плести маскувальні сітки - плетіть. 

По-друге - перегляньте свої запаси. Можливо чимось зможете поділитися - зверніться до волонтерів. Українські міста, які стримують ворога вже понад тиждень потребують нашої допомоги з продуктами, ліками, питною водою, іншими гуманітарними вантажами. Потрібно їм допомогти.

По-третє - вірте. Росіяни вже програли цю війну. Вони планували змінити керівництво нашої держави за два-три дні. Це не вдалося. А плану "Б" в них не було. Й нема зараз. Вони бомблять міста, які їм не вдалося захопити й не знають що робити з містами, які вже захопили. 

Та головне, що не розуміють росіяни - це те, що українці не здадуться незалежно від того, хто сидітиме в Києві. 

Тому - тримаймося. Є надія, що все скоро скінчиться.

Все буде Україна!