Історичний фільм про події на Полтавщині транслює СТБ вже зараз

Фільм «І будуть люди» виготовила студія FILM.UA за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України. Серіал побудований у формі саги і через призму життя звичайних людей показує знакові історичні етапи ХХ століття. Кожен з героїв по-своєму зустрів зміни, з точки зору своєї правди, але всіх їх об’єднувало одне — бажання жити, любити і знайти своє місце у новому вимірі історії. 12 епізодів. 12 основних героїв. 12 непересічних доль. Історія драматичних змін, пристрасного кохання і цінності людського життя. Режисером став Аркадій Непиталюк, відомий за трагікомедією «Припутні».

Робота над проєктом тривала п’ять років. Початок її припав на 2015, коли FILM.UA Group підписала угоду щодо екранізації роману з удовою письменника Євдокією Дімаровою. Анатолій Дімаров помер влітку 2014 року у віці 92 років.

Режисер Аркадій Непиталюк після успіху кінофільмів «Кров’янка» і «Припутні» не збирався повертатися до роботи в телесеріалах, але закохався у проєкт. Щоправда, він погодився стати його режисером з другого разу: «Для мене цей серіал цінний перш за все тим, що ця історія покаже сучасним українцям, як їхні діди-прадіди зуміли вижити й залишитись людьми за нелюдських обставин. Це буде потрібним та корисним прикладом для сьогодення», — зазначив режисер. У серіалі знялися понад 120 акторів. Кастинг відбувався по всій Україні. Окрім Києва, актори приїздили зі Львова, Тернополя, Миколаєва, Дніпра, Харкова, Запоріжжя, Івано-Франківська, Ужгорода, Одеси та інших міст.

Історична достовірність і актуальність подій обов’язково зачепить серця глядачів. Адже в історії кожного українця, кожної української сім’ї є ті драматичні епізоди, звернення до яких дасть змогу зрозуміти свою природу, своє сьогодення. Це наші традиції і культура, які важливо пам’ятати. Це історія і події, про які не можна забувати.

Про серіал розповідає креативний продюсер Олеся Лук’яненко: «Цей проєкт важливий для нашого суспільства. Його герої — наші прадіди, яким довелося жити у буремні часи і зіткнутися з однією з найбільших трагедій нашого минулого. Проєкт складний за темою і має багатошарову структуру. Але, як мені здається, завдяки ось цій інтимній інтонації — що це історії наших родин, дідів та прадідів — нам вдалося уникнути пафосу і створити насправді зворушливий твір. Мені хочеться вірити, що тепер і у нас є своя кіносага, на кшталт «Двадцяте століття».

За матеріалами північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті